Рак жовчного міхура

Рак жовчного міхура: причини, симптоми та діагностика

Розвиток неоплазії в жовчному міхурі і протоках відбувається в 2-8% випадків від загальної кількості зареєстрованих онкологічних новоутворень.

Фактори ризику

Серед деяких закономірностей, що підвищують ризик розвитку патології, виділяють такі, як:

• Пол — статистично жінки зазнають захворювання вдвічі частіше за чоловічу частину населення.
• Вік — у 70% випадків рак жовчного міхура та жовчовивідних шляхів виникає у людей старшого віку.
• Наявність каменів у жовчному міхурі. Вважається, що камені розміром більше 3 см збільшують ризик розвитку раку в 10 разів, а звапніння стінки жовчного (так званий “порцеляновий” міхур) збільшує ризик на 10-60%.
• Доброякісні неоплазії. Запальні та холестеринові поліпи провокують ризик розвитку онкологічної патології.
• Первинний склерозуючий холангіт, що виникає у 13% хворих, супроводжується раком.
• Хронічний холецистит. На тлі цієї патології ризик розвитку серйозно підвищений.
• Аномалії внутрішньоутробного росту та розвитку жовчних проток.
• Неспецифічний виразковий коліт.
• Професійні шкідливості — простежується розвиток пухлин у людей, які працюють на виробництві паперу, гуми, у взуттєвій та текстильній промисловості.

Різновиди онкології жовчного міхура

Рак жовчного міхура макроскопічно поділяють на кілька форм.

• Дифузно-інфільтративний різновид пухлини. Характеризується зростанням онкологічного процесу в товщі стінки міхура по всій його площі, вона стає товстою, бугристою.
• Вузловий тип є злоякісним вузлом, який росте всередину або назовні просвіту міхура, виникнення простежується рідко.
• Папілярний різновид. Має форму сосочків, що ростуть у просвіт органу, також рідкісна.

Неоплазії жовчних проток макроскопічно поділяються на дві форми:

• Екзофітні — ростуть у бік поверхні проток.
• Ендофітні — поширюються на просвіт органу.

Метастазують пухлини жовчного міхура та проток двома методами:

• Лімфатичною системою, звідки по судинах злоякісні клітини можуть потрапляти в лімфовузли, що оточують підшлункову залозу, черевний відділ аорти.
• Кровоносними судинами, звідки процес поширюється по печінці, очеревині, легені, плеврі.

Стадії розвитку онкології жовчного міхура

Злоякісні патологічні стани жовчного міхура ділять на кілька стадій:

• 1 стадія проявляється проростанням онкопроцесу тільки в слизову оболонку стінки міхура.
• 2 ступінь відрізняється виникненням процесу по всій товщині стінки, аж до перфорації її зовнішнього шару і проростання в печінку або будь-який інший орган, що її оточує.
• 3 стадія характеризується проникненням пухлини в будь-які два поряд органи, що знаходяться.
• Рак жовчного міхура 4 ступеня ставиться при виявленні метастазів у далеко розташованих органах.

Рак жовчного міхура: симптоми

Онкопроцес не має особливих ознак і клінічно його важко діагностувати.

• шкіра та слизові жовтяничного відтінку;
• свербіж шкіри;
• біль у правому підребер'ї,
• темна сеча та безбарвний кал;
• пальпаторно (на дотик) збільшений жовчний або горбисте, малорухливе новоутворення в черевній ділянці;
• запалення жовчних проток;
• збільшення розмірів печінки;
• симптоми інтоксикації: підвищення температури, погане самопочуття, м'язова слабкість, виснаження.

Також виділяють клінічні типи раку жовчного міхура:

• Жовтянична характеризується поступовим наростанням симптомів, що починаються з інтоксикації і продовжуються виникненням жовтяниці з неінтенсивними болями у правій підреберній ділянці, які з часом прогресують.
• Пухлинна форма проявляється поступово наростаючим больовим синдромом у проекції жовчного міхура в комплексі із загальними онкологічними симптомами (зниження ваги, апетиту).
• Диспептичний вид характеризується ниючими болями в епігастральному відділі черевної області, здуттям, метеоризмом та яскраво вираженими симптомами ракової кахексії (виснаження).
• При септичному різновиді онкологія жовчного міхура ускладнюється гнійними патологічними станами (холангітом, абсцесами).
• При “німій” формі захворювання характерним є прояв симптоматики в органах, уражених метастазами, при цьому основна пухлина не дає знати про себе.

Діагностика онкології жовчного міхура

Лабораторні дослідження включають кілька важливих аналізів:

• Загальний аналіз крові — у запущених формах визначається зниження гемоглобіну та червоних кров'яних клітин, а при супутніх гнійних захворюваннях — збільшення лейкоцитів, швидкість осідання червоних кров'яних тілець.
• Загальний аналіз сечі — за наявності жовтяниці в ній можна визначити високий рівень жовчних пігментів та відсутність уробіліну.
• Аналіз калу — при механічній жовтяниці не визначатиметься стеркобілін.
• Біохімічне дослідження крові — підвищені показники печінкових ферментів, рівня білірубіну тощо.
• Визначення наявності пухлинних маркерів.

Дослідження інструментальними методами включає:

• УЗД — первинний метод, який визначає порушення у 98% пацієнтів, він є основним на початковій стадії діагностики онкології жовчного міхура через свою простоту та інформативність. УЗД дуже важко відрізнити пухлину жовчного міхура від інших патологічних станів.
• Дослідження онкопроцесу за допомогою комп'ютерного томографа дозволяє дуже чітко візуалізувати неоплазію та місця її поширення, описати ступінь ураження структур, що її оточують.
• Обстеження магнітно-резонансним апаратом доповнить та покращить інформативність.
• Ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія — потрібна для зорового дослідження стану верхньої частини травного тракту та жовчних протоків. У деяких випадках дозволяє взяти біоптат для подальшого дослідження.
• Пункційна біопсія — за допомогою УЗД спеціальною голкою береться ділянка пухлини для гістологічних маніпуляцій.
• Лапароскопія дозволяє візуально оцінити стан органів черевної порожнини, визначити операбельність пухлини, взяти ділянку для гістологічної верифікації.

Лікування раку жовчного міхура

Лікування онкології жовчного міхура та проток проводиться за допомогою хірургічних операцій та хіміопроменевої терапії.

Повного лікування від раку жовчного міхура можна домогтися тільки на початкових стадіях неоплазії.

• Холецистектомія — звичайне видалення жовчного міхура, яке може бути зроблене класичним або лапароскопічним методом.
• Розширені операції — застосовуються на ранніх стадіях при операбельних пухлинах і відсутності метастазів.

У запущених випадках застосовуються паліативні та симптоматичні оперативні втручання. Вони не виліковують онкологію, але можуть продовжити та покращити якість життя.

• Циторедуктивна холецистектомія — видалення максимального можливого обсягу новоутворення.
• Холецистостомія або черезшкірна холангіостомія — з'єднання між жовчним міхуром/протокою та навколишнім середовищем для відтоку жовчі та усунення механічної жовтяниці.
• Стентування — встановлення стенту в просвіт жовчної протоки для поліпшення відтоку жовчі.
• Біліодигестивний анастомоз — створення нової співустя між жовчними протоками та ШКТ.
• Ендоскопічна папіллосфінктеротомія — розсічення сосочка жовчної протоки дванадцятипалої кишки.
• Назобіліарне дренування — ендоскопічна постановка катетера під час ретроградної холангіографії та виведення вільного кінця через ніс.

При постановці діагнозу рак жовчного міхура прогноз буде сприятливим тільки на початкових стадіях захворювання, з часом шанси на повноцінне лікування значно знижуються.

Профілактика раку жовчного міхура

Повністю попередити онкологію не можна, проте можна мінімізувати ризик розвитку, взявши до уваги деякі моменти.

• Вчасно проводити лікування холециститу та жовчнокам'яної хвороби, при необхідності проводити холецистектомію.
• Зменшити ризик розвитку новоутворення при поліпозі жовчного міхура допоможе оперативне лікування.
• Обов'язкове спостереження у профільного лікаря (особливо за наявності перелічених вище захворювань) з УЗД дослідженням органів черевної порожнини.
• Зниження впливу канцерогенних речовин на організм допоможе зменшити ризик розвитку раку.

При виникненні відповідних симптомів необхідно терміново відвідати спеціаліста для своєчасної діагностики патології та визначення порядку подальших дій.