Рак ануса

Анальний отвір має внутрішній і зовнішній сфінктери, утворені м'язовими кільцями (замикаючими м'язами). Основна функція цієї анатомічної структури – викид калу (дефекація), а сфінктери контролюють цей процес. Частими патологіями даної зони є геморой, дефект слизової, а пухлини (злоякісні або доброякісні) зустрічаються рідше.

Незважаючи на те, що злоякісні пухлини виникають досить рідко, вони вимагають своєчасної та правильної діагностики й адекватної терапії. Рак анального отвору частіше зустрічається в 45 – 50 років. Жінки з неоплазією вульви або матки мають ризик розвитку анального раку, тому цю патологію здебільшого пов'язують з генітальними злоякісними захворюваннями, а не з пухлинами шлунково-кишкового тракту.

Класифікація

У гістології виділяють 4 форми раку цієї області тіла:

• плоскоклітинний, що розвивається в клітинах плоского епітелію, які вистилають анальний канал. Це найбільш поширена форма, яка зустрічається в 55% випадків і має схильність до виразки (покривається виразками);
• аденокарцинома – вона розвивається із залозистого епітелію в цій області та становить 5-6%;
• базалоідний рак (24-30%) – розвивається в місці переходу циліндричного епітелію в плоский;
• меланома, яка має походження з клітин шкіри та відрізняється темним кольором.

Така велика гістологічна картина пов'язана з різноманітністю епітелію.

Причини раку

Причини, що викликають рак ануса, остаточно невідомі. Але точно встановлені фактори, що підвищують ймовірність його появи:

• стан імунодефіциту – прикладом може служити ВІЛ-інфекція та ослаблення після лікування імуносупресорами;
• папіломавірусна інфекція. Спочатку з'являються кондиломи в цій області, які можуть спровокувати появу раку. Особливе значення надається високоонкогенним типам ВПЛ (16 і 18);
• хронічні захворювання цієї зони, роздратування та запальний процес (поліпи, тріщина, свищ, геморой, проктит);
• травматизація ануса при анальних контактах, медичних процедурах і дослідженнях;
• радіаційне навантаження – лікування раку інших локалізацій (матки, простати, сечового міхура) променями, або контакт з ними за родом професійної діяльності;
• вдихання хімічних речовин, в тому числі при палінні;
• вік більше ніж 50 років, коли з'являється ризик трансформації тканин.

Рак заднього проходу: симптоми

У 19 – 20% випадків захворювання ніяк не проявляється. Часто першою скаргою при пухлинах цієї локалізації є дискомфорт і анальний свербіж. Хронічний свербіж розвивається поступово, але вносить неймовірний дискомфорт в життя хворого. Шкіра навколо ануса при цьому може бути сухою або з елементами вологої екземи, виразок і збільшенням шкірних складок. Часто свербіж буває єдиною скаргою пацієнта.

Далі починається незначний періодичний біль в задньому проході під час спорожнення кишківника та з'являється кров в калі або ж кровотечі з анального каналу. Згодом вираженість болю наростає, він стає постійним (не залежить від спорожнення кишківника) та нестерпним в пізній стадії. Можливо поширення болю на статеві органи, промежину та низ живота. Больові відчуття та свербіж пов'язані з великою кількістю нервових закінчень, набряком і спазмом м'язів.

Багато хто скаржиться на відчуття тиску в проході та порушення стільця (запори). Хворий змушений тужитися при дефекації. Якщо пухлина проростає в піхву, у жінок формується ректовагінальний свищ, через який калові маси потрапляють всередину. При поширенні в уретру або простату з'являються порушення сечовипускання. У запущених випадках відзначається слабкість, виснаження, а при руйнуванні тканин сфінктера – нетримання калу.

При виявленні перших підозрілих симптомів, які тривалий час не зникають і прогресують, необхідна консультація проктолога-онколога.

Діагностика

Зовнішній огляд і пальцеве дослідження дають можливість визначити незагойні виразки зовні або утворення всередині каналу, а також його розміри. На рукавичці після дослідження лікар може виявити сліди крові. У паховій області визначаються збільшені лімфовузли.

Аноскопія – це детальний огляд анального каналу спеціальним приладом. Вона дає більш повну картину про розташування та розмір, можливе проведення біопсії (забір тканини).

Біопсія підозрілої тканини з наступним гістологічним дослідженням дозволяє зняти цей діагноз на користь поліпа та тріщини, або підтвердити з точним встановленням типу раку.

При підтвердженому діагнозі застосовують колоноскопію, МРТ (або комп'ютерну томографію), які дають можливість визначити поширеність онкологічного процесу, тобто метастазування.

Жінкам обов'язково призначається гінекологічний огляд на предмет новоутворення шийки матки, з огляду на те, що ці онкопатології співіснують.

Рак заднього проходу: лікування

Терапія включає великий перелік методів: променевий, хіміотерапевтичний і хірургічний. Вибір визначається стадією, розташуванням, розміром і появою ускладнень.

Це питання вирішується після консиліуму онколога, хірурга та радіотерапевта. Головним принципом лікування вважається комбінація: хіміопроменева терапія, яка призначається на 5 – 6 тижнів, радіо- та два циклу хіміотерапії.

Іонізуюче випромінювання ефективно при плоскоклітинному раку, тому хірургічний метод може не використовуватися, а це дає можливість зберегти функцію анальних сфінктерів.

Радіотерапія може бути дистанційною та внутритканевою (використовують радіоігли з 60Со). При процедурі обов'язково опромінюється область пахових лімфовузлів. Паралельно може бути використана гіпертермія (місцевий розігрів новоутворення опроміненням надвисокої частоти).

Сучасні лінійні прискорювачі дозволяють проводити точне променеве лікування, не пошкоджуючи здорові тканини.

Хіміотерапія подвоює ефект радіотерапії, оскільки впливає на новоутворення та метастази. Спільне застосування цих двох методів при незначних розмірах утворення розглядається, як альтернатива операції.

Хірургічне втручання рекомендується:

• на ранній стадії, при розмірі утворення до 2 см і зовнішній локалізації. В цьому випадку можливо його повне локальне видалення;
• при рецидиві раку після радіо- і хіміотерапії;
• для полегшення стану перед застосуванням поєднаної хіміопроменевої терапії.

При локальному видаленні оперується частина ануса з новоутворенням. Після такої операції проблем з функцією кишківника не виникає, так як сфінктер не зачіпається.

Радикальна операція (черевно-промежинна ампутація) включає висічення утворення, прямої кишки, прилеглих тканин, сфінктера й області навколо нього. При цьому формується постійна колостома – штучно створений отвір на черевній стінці для відходження калу. При метастазах обов'язково проводиться лімфаденектомія (видалення вузлів).

Прогноз і профілактика

Будь-якої специфічної профілактики захворювання не існує, але для зниження ризику необхідні:

• правильне харчування, багате клітковиною (висівки, фрукти, ягоди, овочі, цільнозернові злаки);
• виключення з ужитку смажених страв, гострих продуктів, алкоголю;
• регулярне спорожнення кишківника;
• гігієна заднього проходу (підмивання після дефекації);
• уникнення надмірного напруження;
• збільшення рухової активності, що особливо актуально для осіб з «сидячою» роботою;
• відмова від паління;
• використання презервативів, що сприяє зниженню ризику ВПЛ-інфекції та СНІДу;
• огляди та обстеження для груп ризику (аноскопія та PAP-тест).

Рак анала при ранньому виявленні та своєчасному лікуванні – це не вирок. При пухлинах менше ніж 2 – 3 см та відсутності метастазів, хіміопроменеве лікування ефективне для 80% пацієнтів. Хірургічна операція допомагає досягти ремісії в 5 років у 57 – 70% випадків, а при метастазах – у 20 – 21%. Хворі, які перенесли велику операцію при рецидивуючому захворюванні, спостерігаються кожні 4 – 6 місяців з обов'язковим оглядом пахових лімфовузлів і щорічним рентген дослідженням грудної клітини та черевної порожнини.