Синдром портальної гіпертензії: ознаки, методи лікування
Синдром портальної гіпертензії – стан, який найчастіше виникає внаслідок цирозу печінки (ЦП). Через те, що в печінці сполучна тканина починає заміщати нормальні клітини, з внутрішньопечінкового кровотоку вимикаються найдрібніші елементи кровоносної системи — капіляри, що називаються синусоїдами. Кров починає скидатися по обхідних шляхах, у ворітній вені, яка несе кров до печінки, зростає тиск, і це проявляється певними ознаками.
Симптоми портальної гіпертензії
Лікарі розрізняють кілька ознак цієї патології:
- варикозне розширення вен особливої локалізації;
- асцит;
- збільшення селезінки — спленомегалія;
- гастропатія.
Перша ознака найчастіше виявляється лише тоді, коли одна з розширених вен лопається і починається кровотеча. Розташовані варикозні вузли, зазвичай, в області нижньої третини стравоходу, і значно рідше - в шлунку і навколо прямої кишки. Кровотеча може бути рясною і супроводжуватися великою крововтратою аж до геморагічного шоку.
Асцит пов'язаний з тим, що поверхня пошкодженної печінки перестає бути щільною. Нагадуючи губку, вона починає пропускати крізь себе рідину, багату білком. Через це, до речі, хворі на цироз печінки інтенсивно худнуть.
Спленомегалія і супутній їй гіперспленізм проявляється зниженням вироблення деяких клітинних елементів крові – еритроцитів, тромбоцитів. В результаті виникає анемія і тромбоцитопенія, що супроводжується появою на шкірі дрібних і великих крововиливів. Це – погана прогностична ознака, знак того, що несприятливий результат близький.
Гастропатія найчастіше виникає після маніпуляцій на венах стравоходу, що носять назву «склеротерапія» (введення у вени особливих розчинів, після чого судини повністю закриваються).
Лікування портальної гіпертензії
Через те, що цироз печінки — це незворотній стан, його ідеальним лікуванням є трансплантація печінки. На жаль, далеко не кожному хворому «щастить» дочекатися донорський орган, тому поки людина перебуває на черзі, її лікують медикаментозно, застосовуючи два принципи: забезпечення печінці функціонального спокою і корекція її судинної мережі.
Для досягнення першої мети пацієнту призначають дієту №5 з виключенням жирних, смажених, гострих страв, рослинних гіркот, алкоголю, кави, чаю, маринадів і копченостей, свіжого хліба.
Для зменшення вироблення та всмоктування токсичних продуктів перетравлення їжі з кишківника призначаються препарати лактулози — дюфалак, лактовіт, нормазе. Для поліпшення мікробного складу кишечника і ефективному засвоюванні їжі, рекомендований прийом про- і пребіотиків. Ця група ліків допомагає організму синтезувати вітаміни і амінокислоти, які пошкоджена печінка виробляти вже не в змозі. Крім того, мікробні препарати мають детоксикаційні властивості.
Препарати урсодезоксихолевої кислоти сприяють зниженню навантаження на клітини печінки за рахунок поліпшення обміну жовчі. Також при портальній гіпертензії рекомендовано введення глюкози, амінокислотних і жирових сумішей, адаптованих до потреб хворих печінковими захворюваннями, вітамінів.
Для поліпшення мікроциркуляції в печінці використовуються препарати групи статинів, що викликають розширення внутрішньопечінкових судин — синусоїдов. З цією метою також призначають і нітрати (нітропрусид натрію), правда, при тривалому прийомі ці ліки можуть викликати зворотну дію.
Пентоксифілін і антиоксиданти в цілому покращують життєздатність печінкових клітин, знижують частоту серйозних ускладнень цирозу.
Основою лікування портальної гіпертензії є застосування препаратів, що звужують судини печінки і знижують тиск у ворітній вені. До таких ліків відносяться терліпресин, мідодрин, норепінефрин, пропранолол, карведілол. Також показане введення альбуміну, який сприяє збереженню рідини в кров'яному руслі, перешкоджаючи асциту, і нормалізуючи тиск у системі ворітної вени.
Портальна гіпертензія – стан, що потребує постійного лікування. Сайт dobrobut.com рекомендує ретельно виконувати вказівки лікаря, щоб продовжити життя пацієнта і поліпшити його якість настільки, наскільки це можливо.
87 переглядів
