Рак передміхурової залози (РПЗ) – це злоякісна пухлина, яка виникає з епітелію альвеолярноклітинних залоз. Ймовірність розвитку даного онкологічного захворювання у чоловіків значно збільшується з віком. Близько 99% випадків раку простати діагностують у чоловіків старше 50 років.
Основні фактори, що підвищують ризик розвитку РПЗ, – вік і сімейний анамнез (наявність найближчих родичів з діагнозом «злоякісне новоутворення передміхурової залози» збільшує ймовірність захворювання в два–три рази), вазектомія, гормональний дисбаланс, лікування тестостероном, доброякісна гіперплазія передміхурової залози, расова приналежність (представники негроїдної раси хворіють на рак передміхурової залози значно частіше, ніж представники інших расових чи етнічних груп), спосіб життя, харчування. Тривалість життя при раку простати залежить від стадії захворювання, агресивності і поширеності пухлини, інших проблем зі здоров'ям і віку пацієнта. П'ятирічна виживаність при РПЗ I–II стадії – 100%, при IV стадії у пацієнтів з віддаленими метастазами – 29% (дані по США).
На ранніх стадіях РПЗ зазвичай клінічно нічим себе не проявляє. На пізніх стадіях ознаки раку простати схожі на симптоми доброякісної гіперплазії передміхурової залози. Хворі скаржаться на ускладнене і хворобливе сечовипускання, слабкий і /або переривчастий струмінь сечі, проблеми з ерекцією, хворобливу еякуляцію.
Дослідження, проведене в США, показало, що у третини пацієнтів з діагнозом «рак передміхурової залози» спостерігався один або декілька з перерахованих вище симптомів. В інших випадках хвороба протікала безсимптомно.
Метастатичний рак передміхурової залози може супроводжуватися болем в кістках, а при стисненні спинного мозку – онімінням, слабкістю м'язів ніг, нетриманням сечі і калу. Лікарі оцінюють ризик поширення пухлини за межі передміхурової залози і вибирають методи лікування в залежності від стадії розвитку хвороби. Стадію раку простати визначають шляхом комбінації опису діагнозу по системі TNM (вона відображає розмір пухлини і поширення ракових клітин на сусідні органи) і шкалою Глісона (оцінює рівень агресивності пухлини). Також враховують рівень ПСА (простатичний специфічний антиген) в крові. Стадію РПЗ позначають римськими цифрами від I до IV.
Оптимальна тактика лікування раку простати на різних стадіях у багатьох випадках залишається предметом дискусії. РПЗ розвивається повільно, тому природний плин хвороби найчастіше буває тривалим, і навіть без лікування багато хворих живуть довше 15 років, часто, вмираючи, не від раку простати, а від супутніх патологій. Лікарі по-різному оцінюють роль опромінення, гормональної терапії, оперативного втручання, хіміотерапії та інших методів лікування. Але більшість онкологів вважають, що при ранніх стадіях РПЗ виживаність після операції і променевої терапії майже однакова.
Завдання проведення радикальної простатектомії – повністю позбавити хворого від пухлини за допомогою видалення передміхурової залози і навколишніх тканин. Трансуретральна резекція спрямована на поліпшення якості життя. Хірургічне втручання – оптимальний для чоловіка спосіб побороти рак простати. Операція дозволить повністю видалити пухлину або усунути її наслідки, якщо неоплазія не проникла за межі передміхурової залози. Променеву терапію раку простати використовують, щоб уникнути ускладнень радикальної простатектомії. Опромінення ефективніше при пухлинах розміром до двох сантиметрів. Променеву терапію уражених метастазами кісток застосовують як паліативну допомогу при вираженому больовому синдромі. Якщо гормональна терапія метастатичного раку і резистентних до гормонів пухлин для паліативного лікування, застосовують хіміотерапевтичні препарати.
Ще одним методом лікування раку передміхурової залози є гормональна терапія. Завдяки пригніченню вироблення андрогенів яєчками досягається зупинка в розвитку і регрес новоутворення. Прямими показаннями є: метастази, високий ризик рецидиву, наявні протипоказання до проведення хірургічного втручання і променевої терапії. Гормональна терапія ефективна на пізніх етапах онкозахворювання: рак простати (4-та стадія) переходить в ремісію у 23-29% онкохворих на термін до 10 років.
Після операції хворому призначають антибіотики і знеболюючі препарати. Через певний проміжок часу прибирають катетер і пацієнт починає мочитися самостійно. При утрудненому сечовипусканні, сильних болях чи високій температурі потрібно відразу повідомити лікаря.
Після виписки зі стаціонару лікарі рекомендують стежити за випорожненням (в разі запору приймати проносні препарати), дотримуватися дієтичного харчування, здійснювати піші прогулянки, уникати підйому тяжкості, до повного загоєння шва уникати сексуальної активності. Реабілітація після хірургічного лікування раку простати включає і комплекс спеціальної гімнастики (вправи Кегеля) для зміцнення м'язів промежини і відновлення контролю над сечовипусканням.
55 переглядів
