Рак печінки

Рак печінки — це злоякісне захворювання, яке діагностують переважно у чоловіків 50-60 річного віку. Воно включає первинний і вторинний (метастатичний) рак. Первинний трапляється рідко (в 40-100 разів рідше метастатичного), але швидко прогресує і має неоптимістичний прогноз.

Важлива роль відводиться дії лікарських препаратів (анаболічні засоби, що містять естрогени, вінілхлорид), канцерогенним продуктам, рентген-контрасним препаратам. Імовірність переродження доброякісної гепатоцелюлярної аденоми в злоякісну становить всього 10%.

Розрізняють такі форми: масивна (один великий вузол), вузлова і дифузна, що поширюється на весь орган.

Гістологічно виділяють:

• Гепатоцелюлярний рак печінки — пухлина, що складається з печінкових клітин, тому подібна за будовою з печінкою. Їй не характерно метастазувати в різні органи.
• Холангіоцеллюлярний рак — злоякісна пухлину з клітин жовчних шляхів, тому за будовою нагадує вона їхню структуру. Даний вид пухлини метастазує в лімфовузли та легені.
• Гепатохолангіоцеллюлярний рак (змішана форма).

Рак печінки (гепатоцеллюлярна карцинома) – форма, що трапляється найчастіше. У 80% випадків вона розвивається у хворих на цироз печінки (результат гепатитів В і С та спадкового гемохроматозу).

Печінка — це орган, який через свої функції частіше вражається внаслідок метастатичного процесу. Метастази в печінці виявляють, якщо раніше пухлина розвинулася в шийці матки, легенях, молочній залозі, товстій кишці. Вогнища відсіву основної пухлини метастазують через кровоносне русло і характеризують 4 стадію онкологічного процесу.

Прийнятою класифікацією гепатоцеллюлярного раку печінки є система BCLC: вона враховує стадію процесу, функцію печінки, симптоматику і можливі варіанти лікування:

• стадія 0 - рання, безсимптомна, пухлина «на місці» (in situ);
• стадія А - одиничне утворення чи не більше трьох утворень до 3 см і відсутність клініки цирозу;
• стадія В - численні вогнища більше 3 см, наявні порушення функції печінки;
• стадія С - пізня стадія, наявні ураження лімфатичних вузлів, метастази, портальна гіпертензія;
• стадія D - термінальна, при ній розвивається печінкова недостатність, проявляється портальна гіпертензія.

Якщо діагностовано рак печінки, прогноз тривалості життя пацієнта величезною мірою залежить саме від стадії, тому так важливо виявити захворювання якомога раніше.

На перших етапах про захворювання нічого не сигналізує. Але вже на цій стадії карцинома виявляється на УЗД. Занадто пізно для хворого з’являються причини для скарг. Клініка включає загальні симптоми, які характерні для всіх злоякісних пухлин, і місцеві, пов’язані власне з ураженням печінки:

При значному збільшенні органу виникає важкість і розпирання справа під ребром, що посилюється при прийомі їжі. При пухлини, яка локалізується близько до капсули печінки, виникає виражений біль. Згодом він наростає, а при раку в четвертій стадії стає нестерпним: необхідними стають ін’єкції анальгетиків або наркотичних засобів, часом кілька разів в день. Нерідко відзначається іррадіація болю в спину. Ознаки печінкової недостатності і розвиток асциту з’являються у випадках цирозу печінки.

Основна проблема полягає в тому, що на ранніх стадіях перебігу захворювання не має явних симптомів. Хворі звертаються за консультацією до фахівця при появі виражених ознак. Коли виявляється вже пізня стадія (4) раку печінки, життя пацієнта при такому діагнозі вираховується в місяцях. У пацієнтів групи ризику (з гепатитом і цирозом) є можливість виявити новоутворення ще на перших стадіях. Збільшення розмірів пухлини вдвічі спостерігається протягом 2-4 місяців, тому в таких випадках доцільно проводити діагностичні скринінги два рази в рік.

Серед сучасних методів променевої діагностики: УЗД, МРТ, ангіографія, спіральна РКТ, ПЕТ, КТ з введенням контрастної речовини. УЗД черевної порожнини — найпростіший і найдоступніший метод. Рак печінки на УЗД виявляється на ранній стадії в 60-80%. Щоб визначити, чи присутні метастази в кістковій тканині використовують радіоізотопна сцинтиграфія, а чи є вони в судинах покаже контрастна ангіографія.

Основна проблема спостереження за станом печінки — це не тільки контроль за тим, як веде себе рак печінки: метастази (дрібні вогнища менше 1 см) також вимагають постійного спостереження. Повну картину в цьому плані дає комп'ютерна томографія (КТ) або магнітно-резонансна томографія (МРТ) з використанням гепатоспеціфічних контрастних речовин.

Дають змогу виявити рак печінки і аналізи крові. Серологічна діагностика включає визначення онкомаркерів: альфа-фетопротеїну, лектин-реактивної фракції АФП, гліпікана-3, дез-гамма-карбоксипротромбіна та інших.

Широта можливостей та вибору варіантів лікування залежить від стадії пухлини і ступеня ураження печінки. Загальні показання до хірургічного лікування: одна пухлина до 5 см або 3 вогнища розмірами до 3 см. При цьому функція печінки повинна бути збережена. Якщо розміри пухлини більші і є суттєві порушення функції органу, то це виключає змогу виконати хірургічну операцію: рекомендують нехірургічне лікування.

Локальну деструкцію показано при невеликих розмірах новоутворення (в межах 3-5 см), що не підлягають резекції. Для цього застосовують внутрішньопухлинне введення етанолу, радіочастотну абляцію, мікрохвильову коагуляцію.

При утвореннях «на місці (in situ)» ефективний хірургічний метод або радіочастотна абляція, а також застосування препаратів, які частково попереджають прогресування пухлини.

У разі одиночної пухлини до 2 см і відсутності цирозу, проводять резекція печінки. Але навіть в стадії A, за 5 років після проведення операції, у деяких хворих виявляють рецидив — метастази в місцях печінки. З урахуванням ризику метастазування застосовується:

При одній пухлини розміром до 3 см проводять крізьшкірну абляцію. Руйнують пухлину введенням в неї етанолу (оцтової кислоти), впливають низькими температурами (Кріоаблація) або променями. Етанол викликає некроз пухлини в 80%.

В стадії В з множинними вузлами до 3 см застосовується хіміоемболізація. Надалі спостереження за хворим полягає в проведенні МРТ і КТ.

В стадії С з метастатичними урженнями показано системну протипухлинну терапію. Протипухлинні препарати (поліхіміотерапія або монотерапія) в неоперабельних випадках не виліковують, але покращують якість життя і продовжують її. При пухлинах з метастазами також рекомендоване променеве лікування, що проводиться локально. Його зараховують до більш щадного методу лікування, ніж хіміотерапія.

Термінальна стадія D підлягає проведенню симптоматичної терапії.

Радикальне лікування — резекція і трансплантація.

Неодноразово згадувалося, що прогноз для пацієнтів, у яких виявлено рак печінки, і тривалість життя залежить від стадії процесу і ранньої діагностики. Якщо новоутворення ще не досягло розміру 2 см, після лікування показник виживаності становить 95-100%. Якщо розмір пухлини не більше 3-5 см, при виконанні радикальної операції прогнози знижуються до 70-75%. Несприятливий прогноз при пухлині більше 5 см і метастатичному поширенні. Якщо ми говоримо про рак печінки 4 стадії, прогнози вкрай неоптимістичні.

Оскільки вірусні гепатити, які провокують цироз, вважають головним фактором ризику, ефективними профілактичними заходами для даного захворювання можна вважати вакцинацію від гепатитів В і С. Важливим фактором також є:

• лікування метаболічних розладів (жирової дистрофії печінки та інсулінорезистентності);
• здоровий спосіб життя (активні заняття спортом, відмова від алкоголю, куріння).

Здорове харчування полягає у виключенні продуктів, які містять афлатоксини, що вражають клітини печінки. Їх можуть містити забруднене зерно, бобові що довго лежать, горіхи і сухофрукти.

Автор статті - Копчак Костянтин Володимирович

Дата публікації: 25.06.2020

Хочете отримати онлайн роз`яснення від лікаря ММ "Добробут"?

Завантажуйте наш додаток Google Play та App Store