Як розпізнати і вилікувати контактний алергічний дерматит у дітей і дорослих
Ураження шкіри різними хімічними агентами може привести до її запалення. Якщо ці субстанції володіють алергенними властивостями, виникає контактний алергічний дерматит, симптоми якого розпізнати досить легко, а ось лікування являє собою непросту задачу.
Причини алергічного дерматиту
До появи алергічного дерматиту у пацієнта при контакті з відповідним речовиною виникає проста контактна форма хвороби. Лише повторний вплив на шкіру цієї речовини запускає механізм алергічної реакції.
У списку алергенних субстанцій, здатних спровокувати появу патології, більше 3000 найменувань. Велика частина з них – це іони металів, барвники, деякі ліки – те, що легко проникає крізь захисні бар'єри шкіри.
Є деякі речовини, які самі не викликають дерматит, але провокують посилення чутливості шкіри до сонячних променів. Цей стан називається фотодерматитом, виникає він лише на відкритих ділянках шкіри (на обличчі, руках, шиї і т. д.) і проявляється так само, як і звичайний алергічний дерматит.
Клінічні ознаки
Прояви хвороби носять виключно місцевий характер і обмежуються лише шкірою. Основні симптоми алергічного дерматиту:
- гіперемія шкіри;
- її набряклість;
- поява бульбашок різного розміру з наступними властивостями: наповнені рідиною; локалізовані в місці контакту з алергеном; зливаються один з одним; лопаються, утворюючи великі ерозивні мокнучі поверхні, часто нагноюються.
Симптоми алергічного дерматиту у дітей ідентичні ознакам цього захворювання у дорослих.
Діагностичні заходи
Чи не найважливішим елементом діагностики є вивчення анамнезу – того, як розвивалася хвороба, з чим пов'язує пацієнт її початок, що їй передувало. Зазвичай з'ясовується сам факт повторного контакту з алергеном, після якого виникли симптоми. Період їх виникнення зазвичай становить 10–14 днів. Часто в анамнезі є вказівка на тривалі роботи, що відбуваються в контакті з відповідними речовинами.
У багатьох хворих протягом життя відзначається непереносимість лікарських засобів – антибіотиків, сульфаніламідів, місцевих анестетиків та інших. У частини пацієнтів також є супутня алергійна патологія або вказівки на дерматит внаслідок контакту з хімічними речовинами в минулому.
Після вивчення анамнезу та клінічної картини проводяться аплікаційні тести. Для цього на шкіру в декількох місцях наносять малі кількості можливих алергенів і вивчають реакцію на контакт. Це дозволяє точно встановити провокуючу речовину і визначити подальший хід лікування і профілактики хвороби.
Лікування алергічного дерматиту
В першу чергу слід позбавити пацієнта від контакту з відповідною речовиною. У разі професійного контакту рекомендується змінити сферу діяльності, в разі побутового – видалити з дому алергенну субстанцію. Найчастіше такі дії виявляється важко виконати, так як алергія може бути перехресна. Іншими словами, реагує шкіра не на одне, а відразу на кілька хімічно схожих речовин.
У гострому періоді дерматиту для зменшення вологості патологічного вогнища призначаються холодні компреси з водою, відварами дубильних речовин, рідиною Бурова. На ранньому етапі хвороби обов'язкове застосування місцевих засобів, що містять глюкокортикоїдні гормони. Зазвичай крем, гель, мазь від алергічного дерматиту призначаються 3–4 рази на добу, при важкому перебігу процесу для поліпшення всмоктування уражену поверхню після нанесення препарату накривають стерильною пов'язкою.
При великих ураженнях шкіри поряд з місцевими застосовуються і ін'єкційні форми ліків: антигістамінні засоби (клемастин, хлоропирамин, діфенгідрамін) і глюкокортикоїди (преднізолон, дексаметазон, бетаметазон та т. д.). При появі ознак інфікування вогнищ дерматиту віддається перевага прийому комбінованих препаратів, що містять у складі і гормон, і антибіотик, і протигрибковий засіб. Якщо місцева терапія неефективна, або якщо інфекція поширилася на великій площі, можливе призначення антибіотиків і в ін'єкціях.
Алергічний контактний дерматит – це складне для лікування захворювання через те, що дуже часто уникнути контакту з алергеном неможливо. Сайт Добробут.ком рекомендує лікувати його тільки у фахівців – дерматолога і алерголога – і ні в якому разі не займатися самолікуванням.
37 переглядів
