20 найкомічніших моментів на прийомі у дитинолога

Похід до лікаря – справа серйозна, проте бувають моменти, коли маленькі пацієнти здатні перетворити прийом на найвеселішу розвагу. Дитинологи медичної мережі «Добробут» розповідають про кумедні, зворушливі та цікаві випадки зі своєї практики.

Якось дівчинка, виходячи з кабінету, сказала мені: «Бувай, лялю!» Мама зробила їй зауваження: «Це не ляля, це тітонька!» А вона у відповідь: «Ні, це ляля!»
Нещодавно викликали додому. Маленька пацієнтка, зустрівши мене у сукні принцеси і з короною на голові, запитала: «Ти – доктор Айболить?»
Хлопчик років чотирьох, поки я оглядала його горло, постійно смикав мене за маску. Було смішно, хоча і не надто зручно.
Дівчинка років п'яти прийшла з мамою на прийом. Мама попередила, що дівчинка дуже боїться лікарів і не дає себе оглядати. Тому ми з нею шукали, де сховалася маленька мишка. – Може, у вушку? – Ні. – Може, в носику? – Ні. Огляд минув непомітно і весело, а малятко так захопилося, що почало шукати мишку в кабінеті. Не знайшовши, попросила ручку, папір і намалювала її.
На прийомі – брат 12 років і сестра 4,5 роки. Старшому зробили дві вакцинації, наклеїли на обидві руки різнокольорові пластири. Говорить сестрі: «Дивися, як красиво!» (щоб вона не боялася щеплення робити). Дівчинка у відповідь: «Ой, Ілюшо, ти такий красивий, такий красивий! Ну як мій велосипед!»
На виклику дівчинка попросила дозволу оглянути мене за допомогою свого іграшкового набору лікаря.
Хлопчик чотирьох років обурився, коли хтось смикнув ручку дверей: «Яка безкультурність!»
Дівчинка 2,5 років страшенно боїться лікарського огляду і голосно плаче. Я познайомилася з її м'якими іграшками: Курча, Зая, Чіча і так далі. Дитина перестала плакати.
Пам'ятаю хлопчика восьми років, який завжди біг назустріч, коли я приходила на виклик, і обіймав так щиро, вигукуючи: «Моя Оксана Іванівна прийшла!» – завжди піднімав мені настрій.
Запитую у хлопчика шести років на прийомі: «Що тебе турбує?» Він говорить: «Їжа». Запитую: «Чому?» А він: «Я їсти хочу».
Запитую у татка дитини до року: «Скарги є на дитину?» Відповідає: «Є. Не працює. І так кожного разу. Дитині вже майже рік, а вона все не працює».
На прийомі п'ятирічна Маша: «Привіт, Кароліно!» Мама: «Не Кароліна, а Кароліна Анатоліївна». Дочка пояснює: «Мамо, це для тебе Кароліна Анатоліївна, а ми з Кароліною дружимо».
Дзвоню з виклику до страхової компанії. Говорю, що віддзвонюю по дитині Іванову Колі. А він починає плакати й кричати: «Я не Іванов Коля! Я Губка Боб!»
Один маленький пацієнт називав мене «лікар-вогонь» через лампочки на голові, а інший - «доктор ку-ку», тому що при огляді я прошу дітей говорити «ку-ку», щоб подивитися аденоїдну тканину, коли м'яке небо рухається.
Мене називали «лікар Плюшева», але так, напевно, усіх дитинологів-жінок називають.
Мама дитині на виклику: «Дивись, твоя фея приїхала».
Цей випадок стався на виклику невідкладної допомоги ММ Добробут до дівчинки трьох років із діагнозом «ацетонемічний синдром», потрібно було зробити аналіз. Дитину урочисто саджають на горщик у центрі кімнати, а татко, мама, я і фельдшер, так вийшло, сидимо навколо неї. Справа не йде, матеріал для дослідження добути не виходить. Мама говорить дочці: «Пісь-пісь». Немає ефекту. Згодом татко говорить те саме. Немає ефекту. Потім фельдшер вимовляє це чарівне слово, а справа не йде! Я сиджу тихо, пишу висновок. Дівчинка показує на мене пальчиком і говорить: «Тепер ти кажи «Пісь-пісь!»
Щоб завоювати довіру, часто доводиться «полікувати» іграшку, яку приносять діточки, а потім вже саму дитину.
На прийомі лікар говорить: «Ну що, підемо до окуліста?» А хлопчик відповідає: «Я не какуліст».
На прийомі дитина почастувала мене цукерками, я подякувала і сказала, що це багато і що вона може залишити декілька цукерок для себе, на що дитина відповіла: «А я такі не люблю».