Чого хоче Жінка? Він, хірург-гінеколог, знає відповідь достеменно: Жінка хоче довіряти і бути почутою.
Близько 20 років Олександр Попков мало чи не щодня зчитує невербальний месседж з облич своїх пацієнток, щойно вони переступають поріг. Звичайно, все не так просто, як звучить. «Часом
абсолютно мила та приязна жінка може катувати своїми запитаннями, а стримана та строга – навпаки лагідно узгодить всі нюанси. І, розумієте, в цьому вся родзинка комунікації з жінками – це завжди сюрприз».
Він взяв за правило не підлаштовуватись під пацієнтку, а намагатися зрозуміти чого вона хоче і поважати її рішення. Ні, це не про бажання сподобатись. Це про рівноправність у стосунках «лікар-пацієнт». Переконаний, що ця комбінація безпрограшна: «Рівність у спілкуванні завжди відкриває двері до найпотаємнішого і водночас допомагає природньо уникати гострих кутів».
У кабінеті гінеколога жінка оголює не тільки тіло, а часом і душевне. Він пам’ятає випадок, коли понаднормово приймав пацієнток напередодні відрядження, і не розумів чому остання в графіку
пацієнтка так наполягала на зустріч з приводу банального огляду. Нічого термінового, ніяких скарг… І раптом низка запитань про інфекції вистрілює в голові інсайтом: «Ви припускаєте, Вас зраджують?». І сльози градом… Так, жінка хоче саме довіряти и бути почутою.
Він не поділяє стереотипну думку що кращі гінекологи саме чоловічої статі. З посмішкою зауважує, що це самі жінки і придумали. З хвилину поміркувавши, зазначає, що, можливо, стриманість
чоловіків робить спілкування більш глибшим, бо часом жінки і собі не зізнаються, чого ж вони насправді шукають. І знову посміхається, бо працюючи в жіночому товаристві, вимушений здогадуватись про це щодня.
Ні, не скаржиться. Навпаки. «Жінки більш працьовиті, енергійніші, гнучкіші у спілкуванні». Не втомлюється дивуватись жіночим історіям, які пунктирними лініями відповідей на його запитання часто вимальовуються у полотно прихованих змагань за реалізацію своєї жіночності та материнства.
Колись його керівник відважив йому щедрий комплімент, назвавши його «інтуїтивним лікарем». Хтозна, можливо, тому і з жінками так злагоджено вдається працювати і комунікувати, бо на рівні інтуїції вміє підібрані саме ті слова. Не наполягає, не вмовляє, не переконує. Прислухається і радить, пропонує варіанти і вибір. Крісло гінеколога іноді схоже на кушетку психотерапевта, адже щоб допомогти жінці, треба її душевно відчути.
Він вчиться у своїх жінок-колег давати більше, аніж просять чи очікують. Адже жінки, чим би вони не займались, вміють поєднувати декілька справ і декілька ролей. Ось його медсестра: не просто «права рука», це і тайм-менеджер, і консультант, і психолог. Як багаторукий Шіва, вона елегантно узгоджує декілька справ одночасно і віртуозно перестрибує в розмові з теми на тему, і неважливо йдеться про акушерський песарій чи про підліткові проблеми.
Він любить спостерігати за блискавичною зміною ролей і у своїх пацієнток. Хвилину тому рішучим голосом відкарбувала у слухавку доручення, мить – і стривожено нерішуче запитує про симптоми, мить – ніжно воркує з дитиною. Щирі та яскраві у всіх своїх проявах, жінки природно і потужно заповнюють ту нішу, яка з’являється перед ними, проте не поспішають демонструвати, чим заповнені їх думки.
Друзі жартують, що він зазирає жінкам «у самісіньку душу», але ми точно знаємо, що жінка може легко оголити тіло і діапазон емоцій, проте душа буде завжди прикрита.
Жінка вміє тримати удар життєвих несподіванок. Тримати позитивний настрій, працюючи понад силу. Де береться та міць? Часом він дивується, ну от звідки, у санітарки така життєва мудрість і витримка щодня виконувати марудну монотонну роботу і лишати по собі теплі посмішки та гарний настрій у пацієнток? Здавалося б молодший медичний персонал, але саме від їх роботи залежить атмосфера у всьому відділенні. Олександр щоразу дивується їх всеосяжній щирості та турботі про кожного, хто переступає поріг відділення гінекології, навіть про чоловіків. Вони у їхньому жіночому відділенні завжди почуваються розгубленими.
Неспроста вагітність та пологи лягають саме на жіночі плечі – витримати ці випробування чоловікові не під силу. Парад гормональних змін, 9 місяців невизначеності та очікування, коли «сьогодні» зовсім не схоже на «вчора», біль, від якої втрачають свідомість…
Іноді діагнози невтішні. Часто вони крокують в ногу з життєвими негараздами. І кожна друга знаходить сили боротися, йти до кінця попри все. І він, гінеколог, переконаний, що кожна жінка народжена перемагати, адже має шанс виплекати в собі нове життя. Його робота – цей шанс не проґавити.
Їй лише два з половиною. Вона ще не здогадується про всі сюрпризи, які приготувала її жіночність. Не здогадується, скільки жінок можуть гратися в «дочки-матері» по-дорослому завдяки професії її тата. Зате він знає, що вона ніколи не боятиметься «жіночого» лікаря і завжди вчасно буде приходити на профілактичні візити. Звичайно, не до нього. Як і більшість його колег, він уникає приймати рідних та близьких. Спробував одного разу і досі згадує стримано пологи десятирічної давнини. Чекали на появу племінника, він приймав маля…На хвилю здалося, що серцебиття відсутнє. Стерильне серце хірурга в ту мить теж завмерло, бо здалося, наче світ похитнувся. «Братися за людей, які живуть в твоєму серці – це понаднормова тривога для лікаря, якому і так вистачає хвилювань. Краще тримати відстань».
Сьогодні він міцно тримає свою дівчинку в обіймах, бо розуміє, що роки спливуть й доведеться відпустити. Він вчиться робити це вже сьогодні: відпускати пацієнтів, якщо вони вагаються чи відмовляються. Але, звичайно, найтяжче буде відпустити в доросле життя її, таку маленьку, але Жінку, яка понад усе хоче довіряти і бути почутою.
Хотите получить онлайн разъяснение от врача МС “Добробут”?
Скачивайте наше приложение Google Play и App Store